Контакти
rchr.sev@gmail.com
|

«НЕВІДВОРОТНИЙ ХІД ПОДІЙ»: РОСІЯ ВИХОДИТЬ ІЗ РАДИ ЄВРОПИ?

Засоби масової інформації та соціальні мережі підірвала новина про «вихід РФ з Ради Європи». Лунали і думки про те, що відтепер РФ не є членом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому звертатися до Європейського суду з прав людини щодо порушень з боку РФ стане неможливо. Офіційно заява МЗС РФ, яка спричинила стільки галасу, називається «Про ситуацію в Раді Європи», і в ній іде мова про небажання приймати участь у роботі Ради, а не про вихід з РЄ.

У зв’язку із цим юристи Регіонального центру прав людини вирішили нагадати процедуру виходу з Ради Європи та системи Конвенції, аби зрозуміти, що означає заява РФ на практиці, яким чином може відбутись вихід та наслідки цього виходу.

ВИХІД Є ЗАВЖДИ   

Питання виходу з Ради Європи і денонсації Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регулюються Статутом Ради Європи (Статут) та самою Конвенцією (ЄКПЛ). До питань, не врегульованих цими договорами, також можуть застосовуватися положення Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року.

Будь-який член Ради Європи може вийти з неї шляхом офіційного повідомлення Генерального секретаря про свій намір. Такий вихід набирає чинності по закінченні фінансового року, в якому зроблено повідомлення про вихід, якщо воно надсилається у перші дев’ять місяців цього фінансового року. Якщо повідомлення про вихід надсилається в останні три місяці поточного фінансового року, вихід набирає чинності після закінчення наступного фінансовоо року*.

Стаття 7 Статуту

І тут перше і головне зауваження щодо повідомлень про нібито вихід – будь-якої інформації щодо звернення РФ на адресу Генерального секретаря РЄ на її офіційному сайті немає. Таким чином, ці заяви поки що слід сприймати лише як публічно озвучену позицію РФ щодо її наміру припинити співпрацю з РЄ, а не як власне заяву про вихід.

Навіть якщо РФ і направить офіційне повідомлення як того вимагає стаття 7 Статуту, рішення про вихід набуде сили лише після закінчення фінансового року, тобто 01 січня 2023 року.

ВІДПОВІДАТИМЕ ПОПРИ ВИХІД

Відповідно до § 3 статті 58 ЄКПЛ, будь-яка Висока Договірна Сторона, яка перестає бути членом Ради Європи, перестає бути і стороною цієї Конвенції. Денонсація Конвенції (розірвання міжнародного договору) «не звільняє заінтересовану Високу Договірну Сторону від її зобов’язань за цією Конвенцією стосовно будь-якого діяння, яке могло бути порушенням таких зобов’язань і могло бути здійснене нею до дати, від якої денонсація набирає чинності» (§ 2 статті 58). Виходячи з цього, навіть якщо РФ найближчими днями чи тижнями звернеться до Генерального секретаря із офіційною заявою про вихід, по всіх порушеннях, яких вона припуститься до 31 грудня 2022 року, ще можна буде подавати скарги до Суду. А через часову юрисдикцію ЄСПЛ, заяви проти РФ можуть бути подані протягом 4 місяців з моменту остаточного національного рішення, тобто до кінця квітня 2023 року.

ХОЛОДНІ ВІДНОСИНИ

ПАРЄ — один з двох головних органів Ради Європи. Після окупації Криму у 2014, повноваження російської делегації у ПАРЄ суттєво обмежили, зокрема позбавили права голосувати. «Образа» Москви вилилась у несплату до Організації щорічних обов’язкових внесків починаючи з 2017 року. За два роки, у червні 2019, через несплату ПАРЄ мала усі права остаточно позбавити Росію членства, проте на такий крок парламентарі не пішли. Навпаки, заговорили про «невід’ємність права голосування»  і навіть ухвалили відповідну Резолюцію. Такий крок викликав неабияку радість Кремля і водночас обурення українських правозахисників. Це фактично означало, що Європа забуває про Крим і вирішує дивитись на «проблему» крізь напівзаплющені очі. Проте із початком повномасштабної агресивної війни Росії проти України 24 лютого 2022 року, хрупкий баланс, який так намагалась віднайти Європа, остаточно рухнув. Лідери Ради Європи зробили спільну заяву із засудженням агресії Російської Федерації проти України та ухвалили рішення призупинити права Росії на представництво.

«ВИЙДИ І ЗАЙДИ НОРМАЛЬНО»

Звичайно, РФ відмовиться виконувати рішення Суду, прийняті після її заяви про вихід, а з виходом із системи Конвенції будуть втрачені можливості і такого, хай і не завжди ефективного, механізму контролю за виконанням рішень, як Комітет міністрів РЄ.

Але рано чи пізно, РФ захоче повернутися. І тоді умовою такого повернення буде виконання всіх рішень, які залишатимуться не виконаними на час повернення. Станом на 2021 рік, загальна кількість індивідуальних скарг на розгляді ЄСПЛ проти Росії сягала 17000 , з яких більше 7000 по Криму і Донбасу**. На розгляді Суду також перебуває 5 міждержавних скарг України проти Росії.

ВСЕ ЩЕ МОЖЕ ЗМІНИТИСЬ?

Відповідно до загального положення, визначеного статтями 67 і 68 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, до моменту набуття чинності рішення про вихід з Ради Європи, держава може відкликати своє рішення про вихід з договору (денонсацію). Тож до 01 січня 2023 року все ще може кардинально змінитися, і РФ (нове керівництво) буде намагатися будь-що втриматися в колі цивілізованих країн Європи, а не опинитися в компанії Білорусі, яка так і не потрапила туди.

Провідний експерт ГО «Регіональний центр прав людини», член Міжвідомчої комісії з питань застосування та реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні, адвокат

Роман Мартиновський

*Триває з 01 січня по 31 грудня, див. статтю 3(1) Фінансового регламенту РЄ.

**Усманов Ю. І. Право на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави: монографія. Київ: ПЗВО «Київський міжнародний університет», 2021. 160 с.