6 висновків з конференції про виборчі права ВПО на місцевому рівні

1.  Наразі офіційна кількість ВПО України становить 4% (1,5 мільйони) від всього населення. При цьому частина населення ніколи не була переміщена та продовжує проживати на непідконтрольних уряду територіях, але зареєструвалась як ВПО задля отримання соціальних виплат (пенсії, соціальні пільги)
2.  Наразі лише 36 000 осіб скористались можливістю тимчасово змінити адресу голосування на президентських виборах 2019 року. З них: 7 тисяч знаходяться у Києві, і лише 5 тисяч людей зробили це в районах дотичних до непідконтрольних уряду територій.
3.  Відсутність виборчих прав у ВПО на місцевому рівні є ознакою загальної відсутності заходів для пошуку довгострокових рішень для ВПО. Законопроект 6240 (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян), вже два роки знаходиться на розгляді, що свідчить про відсутність політичної волі.
4.  Участь ВПО у виборах є відправною точкою успішної довготривалої інтеграції та інклюзивного суспільства. За відсутності виборчих прав у ВПО, місцева влада не має прямого стимулу консультуватися з ними та захищати їх права.
5.  Історії відомі успішні приклади допуску ВПО до голосування. Так, наприклад Боснія і Герцеговина, маючи 1,2 мільйони ВПО після збройного конфлікту, надала їм три варіанти реалізації права на голосування:
   – Муніципалітет, де вони жили до воєнного конфлікту;
   – Муніципалітет місця їх переміщення;
   – Муніципалітет, де вони планують проживати.
6.  Існує необхідність фундаментальної зміни системи прописки та самого підходу до поняття місця проживання. Адреса, яка зазначена у паспорті, не має ставати на заваді реалізації права голосу. Наразі на місцевих виборах ВПО змушені обирати між збереженням свого статусу та правами.

2016 року Регіональний центр прав людини разом з European Human Rights Advocacy Centre (EHRAC) подали скаргу до Європейського суду з прав людини з цього приводу. Ця справа однією з перших порушила питання дотримання прав ВПО з Криму.