І знову сумна річниця. Чотирнадцята.

З двадцяти трьох років незалежності останні чотирнадцять Україна живе з ім’ям Георгія Гонгадзе. Спочатку із надією на повернення, потім на те, що вбивці і замовники сядуть на лаву підсудних. І весь цей час – із невимовним сумом і відчуттям власного безсилля перед владою. Навіть лютнева ейфорія від «Можемо все!» виявилась короткочасною.

Минають роки і залишається сподіватись на те, що ця жертва не була марною, що жертовний вогонь, який поглинув Георгія, який продовжує палати на Донбасі та Луганщині, наситившись, згасне і про нього будуть нагадувати лише шрами та рубці на тілі незалежної і вільної України. Але це в майбутньому... А сьогодні раз по раз питаємо самі себе: може він щасливіший од нас, бо не бачить нинішньої руїни?

 

 

 

Back to top